Як допомогти дитині подолати негативні емоції

ПОПЕРЕДЖЕННЯ СУЇЦИДУ ТА НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї ( поради батькам )

У дев’яти випадках із десяти суїцидальна спроба – це не бажання вкоротити собі віку, а крик про допомогу.

Г.Отто

Сім’я була, є і буде завжди найважливішим середовищем формування особистості і головним інструментом, який відповідає не лише за соціальне відтворення населення, а й за відтворення певного стилю життя. Саме в сім’ї дитина проводить більшу частину свого часу, тому атмосфера в домі, моральний, культурний і освітній рівень батьків важливі для виховання дитини. Пропонуємо вам загальні стратегії, що пропагують позитивну поведінку та подолання труднощів і проблем у стосунках з дітьми
- Якщо можете, ігноруйте негативну поведінку дитини та концентруйте увагу на позитивних рисах.
- Мотивуйте позитивну поведінку нагородами.
- Критикуйте поведінку, а не людину (Наприклад: «Битися не можна, тому що …», а не « ти поганий, тому що ти б’єшся").
- Створюйте умови для навчання («Ти розбив чашку. Будь ласка не неси наступного разу стільки чашок, адже ти бачиш, що їх легко розбити»).
- Уникайте конфліктних ситуацій.
- Чітко наголошуйте, що ви очікуєте від поведінки дитини, та що станеться, якщо вона щось зробить не так (Не кажіть «не роби безладу», а поясніть, що саме ви називаєте безладом).
- Використовуйте позитивне мовлення (Замість «Не став туди чашку», скажіть «Постав чашку на стіл, а не на тумбочку». Таке спілкування дозволяє дитині взаємодіяти у позитивному середовищі, що підвищує її самооцінку).
- Будьте справедливими і давайте дітям розповідати свої історії.
- Вмотивовуйте позитивну поведінку дітей позитивними словами (Помічайте речі, які діти виконують добре).
- Наблизьте дитину до себе, виведіть її з небезпечної ситуації (наприклад, якщо виникла бійка, запропонуйте дитині піти разом з вами, а не відсилайте її за чимось з метою вивести, ізолювати…).
- Не перебільшуйте з покараннями (Запитайте себе (тільки чесно!): якби ви були дитиною, чи здалося б вам таке покарання справедливим?).
- Виходьте із складних ситуацій з гумором (Зауважте: жарти не мають доходити до висміювання або приниження дитини).
- Вибачайтеся (Якщо ви помилилися, то поясніть дитині, чому ви повелися саме так. Це показує дитині, що помилятися – нормально, що на помилках потрібно вчитися).
- Слухайте дитину та співчувайте її почуттям і думкам, які дитина висловлює, навіть якщо не згодні з ними.
- Пам’ятайте основний принцип, що допомагає зрозуміти себе й інших, - це увага до людини.

Як часто ми, дорослі, не можемо описати те, що відчуваємо, переживаємо, не завжди здатні збагнути одразу, чим незадоволені. А що вже казати про дітей! Спробуйте вправи, що допоможуть дитині розуміти себе і дадуть вам змогу допомогти їй.

• Скажіть малюкові: «Прислухайся до себе. Якби твій настрій можна було розфарбувати, то якого кольору він би став? На яку тваринку чи рослинку схожий твій настрій? А якого кольору радість, сум, тривога, страх?» Рекомендується також вести «щоденник настрою». В ньому дитина щодня (або й декілька разів на день) малюватиме свій настрій. Це можуть бути пейзажі, мармизки, чоловічки – що їй більше до вподоби.

• Намалюйте контур чоловічка. Нехай дитина уявить, що чоловічок радіє, хай зафарбує олівцем те місце, де, на її думку, у тілі знаходиться це відчуття. Потім так само «відчуйте» образу, гнів, страх, щастя, тривогу тощо. Для кожної емоції дитина має вибрати свій колір. Зафарбовувати можна і одного чоловічка, і декількох (наприклад, якщо радість і щастя малюк хоче «розташувати» в одному місці).

• Обговоріть з малюком способи вираження гніву. Нехай він (а заодно і ви) спробує відповісти на запитання:

1. Що тебе може розгнівити?

2. Що ти робиш, коли гніваєшся?

3. Що відчуваєш, коли гніваєшся?

4. Що б ти зробив, аби уникнути неприємних відчуттів у ці хвилини?

5. Назви слова, які вимовляють люди, коли гніваються.

6. Що ти відчуваєш, коли чуєш слова, які ображають тебе. Що ти робитимеш при цьому?

7. Які слова для тебе найобразливіші?

• Бажано записувати відповіді. Потім обговоріть з дитиною, які слова можна використовувати, коли розгніваєшся, а які не варто, тому що вони дуже різкі й неприємні.

Навчитися «приборкувати» гнів допоможуть спеціальні методики і вправи.

1. Кривляйтеся з малюком перед дзеркалом. Зображуйте різноманітні емоції. Зверніть особливу увагу на міміку розгніваної людини.

2. Намалюйте з дитиною забороняючий знак «СТОП» і домовтеся: тільки-но малюк відчує, що починає сильно сердитися, то відразу дістає цей знак і каже вголос чи про себе «Стоп!» Ви теж можете спробувати цей знак для опанування свого гніву. Використання даної методики потребує тренування протягом декількох днів, щоб закріпити навичку.

3. Візьміть у руки якийсь предмет (іграшку, книгу). Завдання дитини – умовити вас віддати це їй. Ви віддаєте річ, коли захочете. Гру можна ускладнити: дитина просить тільки за допомогою міміки, жестів, але без слів. Можна помінятися місцями – ви просите дитину. Після закінчення гри обговоріть, як легше просити, які прийоми і дії вплинули на рішення віддати іграшку, які почуття ви відчували. Ця вправа навчить спокійному спілкуванню з оточуючими.

4. Вчіть дитину (і себе) виражати гнів у прийнятній формі.

Поясніть, що обов’язково потрібно обговорювати всі негативні ситуації з батьками чи друзями. Навчіть дитину словесних форм вираження гніву, роздратованості («Я засмучений, мене це образило»).

Запропонуйте скористатися «диво-речами» для «випліскування» негативних емоцій:

– чашка (в неї можна покричати);

– таз або ванна з водою (в них можна кидати гумові іграшки);

– аркуші паперу (їх можна м’яти, рвати, з силою кидати в мішень на стіні);

– олівці (ними можна намалювати неприємну ситуацію, а потім заштрихувати чи пом’яти малюнок);

– пластилін (з нього можна зліпити фігурку кривдника, а потом зім’яти її чи переробити);

– подушка (її можна кидати, бити, футболити). Виділіть для цього окрему подушку. Назвіть її, приміром, Бу-Бу. Пришийте їй очі, ротик. Не варто використовувати м’які іграшки чи ляльки, а от боксерська груша підійде.

Усіма цими «диво-речами» можуть користуватися і дорослі!!!

5. Засіб «швидкої розрядки». Коли бачите, що дитина занадто збуджена, то попросіть її швидко побігати, пострибати чи заспівати пісеньку (дуже голосно).

6. Гра «Обзивалки». Щоб виключити зі щоденного спілкування образливі слова, обзивайтесь! Кидаючи один одному м’яч чи клубок, обзивайтеся необразливими словами. Це можуть бути назви фруктів, квітів, овочів. Наприклад: «Ти – кульбабка!», «А ти – кавун!» І так доти, поки вистачить слів. Чим корисна така гра? Якщо ви розгніваєтесь на малюка, захочете його «провчити», згадайте веселі «обзивалки», можливо, обізвіть його якоюсь. Він не образиться, а ви отримаєте емоційну розрядку. Коли, маючи навичку такої гри, малюк назве свого кривдника «огірком», ви, безсумнівно, відчуєте задоволення.Вчіть дитину керувати своїми емоціями (з 5 років).

• Можна сильно стиснути кулачки, напрягти м’язи рук, потім поступово розслабити, «відпускаючи» негативні емоції.

• Можна уявити себе левом! «Він красивий, спокійний, впевнений у своїх силах, голова гордо піднята. Його звати так, як тебе (дитину), у нього твої очі, тіло. Ти – лев!»

• Сильно-сильно надавити п’ятками на підлогу, все тіло, руки, ноги напружені; зуби міцно зціплені. «Ти – могутнє дерево, дуже міцне, в тебе сильне коріння, що проростає глибоко в землю, тобі ніхто не страшний. Ти впевнений у собі».

• Якщо дитина починає гніватися, попросіть її зробити декілька повільних вдихів-видихів чи порахувати до 5 чи 10.

Як і дітям, так і дорослим дуже шкідливо заганяти емоції всередину, намагатися їх приховати. Наслідки таких дій – захворювання серця, неврози, підвищений тиск плюс нерозуміння оточуючих, висока дратівливість, агресивність, проблеми у спілкуванні.

Тому навчіть дитину і навчіться самі проявляти свої емоції, «випліскувати» їх без шкоди для оточуючих. Емоційне розвантаження необхідне для збереження здоров’я (фізичного та психічного), а уміння розповісти про свої негаразди допоможе налагодити стосунки з оточуючими, зрозуміти самого себе та інших.

Обережно, кібер-злочинці!

Як і в реальному житті, в інтернеті можуть зустрітися люди, що бажають утертися в довіру до Вашої дитини з корисливими або злочинними намірами. Щоб убезпечити свою дитину, Вам необхідно знати, якими прийомами злочинці користуються найчастіше:

- Намагаються викликати жалість. Наприклад, розповідають, що їдуть із країни, і не можуть взяти із собою чудового кошеняти, тому шукають гідного для нього хазяїна; запропонують дитині зустрітися й подивитися/забрати нещасну тварину.
- Привертають увагу за допомогою незвичайних, яскравих речей, які так подобаються дітям, а потім — пропонують купити/виграти/одержати в подарунок при особистій зустрічі.
- Штучно підвищують самооцінку дітей, розповідаючи про те, які вони чудові й унікальні, але ніхто, за винятком, зрозуміло, злочинця їх не розуміє. Діти дуже люблять, коли їх хвалять і часто готові на всі, щоб похвали не припинялися.
- Звертаються до дитини від імені знайомих, авторитетних для дитини людей. Наприклад, представляються друзями батьків або співробітниками правоохоронних органів і просять вислати важливу конфіденційну інформацію про себе, родину, дім.
Щоб уберегти дитину від таких ситуацій, необхідно багаторазово програти й проговорити з нею подібні ситуації. Дитина повинна навчитися автоматично відповідати або виконувати певні дії. Наприклад - виходити із чата, коли хтось занадто нав’язливо цікавиться особистою інформацією й обов’язково розповідати Вам про такі спроби! А Вам належить обов’язково повідомляти про інциденти адміністрації сайту, а в окремих випадках - і правоохоронним органам.

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ

До вас, дорослих, хто має справу з дітьми, звертаємось!

Погляньте на себе, оцініть своє ставлення до дитини, свою власну поведінку, свої методи впливу. Спробуйте побудувати їх за такими принципами:

1. Не нав’язуйте себе нікому, зокрема й дітям, яких ви хочете навчати.

2. Уникайте, спілкуючись із дітьми, тих способів чи форм впливу, які викликають у них протест чи негативну реакцію.

3. Якщо не знаєте, що робити – зупиніться!

4. Уникайте виявлення неприязні до дітей і стримуйте свої негативні емоції під час занять з ними.

5. Не фіксуйте увагу дітей на промахах.

6. Дотримуйтесь принципів рівності і співпраці з дітьми.

7. Давайте якісні оцінки, якщо не можете від них відмовитись.

8. Не порівнюйте дітей з будь-ким у невигідному світлі, не ставте нікого в приклад.

9. Не виявляйте своїх надмірних симпатій та уваги до дітей.

10. Використовуйте різні форми невербальної підтримки дитини – посмішку, підбадьорюючий жест тощо.

11. Дотримуйтесь принципів «не зашкодь» і «золотої середини».